Михайло Зборовський: Коли індустрія стає культурою, а не лише бізнесом

Чи може гемблінг бути не лише джерелом прибутку, а й відповідальною культурною практикою, яка зберігає гідність та безпеку гравця? Це питання зачіпає не тільки бізнес-інтереси, а й глибокі суспільні побоювання щодо ризиків залежності, агресивного маркетингу та етичних меж стимулювання. Легалізація сама по собі не вирішує суті проблеми. Для цього потрібна система, яка перетворює азарт із дикої зони на контрольовану, безпечну практику з чіткими правилами, інструментами самоконтролю та підтримкою.

Саме в цій площині Михайло Зборовський, експерт зі стратегічного розвитку iGaming-продуктів, закликає переосмислити роль гемблінг-індустрії. Не як хутко-заробіткового механізму, а як соціально відповідального середовища, де довіра, прозорість і повага до гравця стають новим стандартом, а не маркетинговим лозунгом.

Чому легалізація не рятує без відповідальної культури

Легалізація азартних ігор часто сприймається як універсальний інструмент безпеки. Держава встановлює правила, оператори їх дотримуються, а ризики нібито автоматично зменшуються. Проте Михайло Зборовський звертає увагу на глибшу проблему. Легалізація створює рамку, але не формує поведінкову культуру, а саме вона визначає рівень ризику для гравця та стійкість ринку.

Навіть у країнах із чітким регулюванням (Канаді, Великій Британії, Фінляндії) формальні вимоги не врятували б ринок, якби оператори не перейшли від «дозволено законом» до моделі «етично виправдано та безпечно для людини». У матеріалах, де згадується Cosmobet, такі зміни описують як частину ширшого процесу трансформації ринку. Тому наголошується, що проблема не у відсутності законів, а у відсутності індустріальної практики.

Показовим є кейс у Великій Британії, де регулятор оштрафував SkyBet за надсилання персоналізованих пропозицій користувачам, які вже активували самовиключення. Юридично компанія діяла в межах формальних правил, але фактично порушила етичні межі взаємодії з вразливими людьми. Це чіткий сигнал не лише для оператора, а й для регуляторів. Стандарти відповідальності повинні бути не декларативними, а такими, що працюють у реальних сценаріях взаємодії.

Без поведінкових обмежень, без психологічної підтримки, без освітніх програм, без реальних механізмів самоконтролю навіть найпрозоріший закон не запобігає надмірним ризикам. Оператор, який працює за буквою закону, може залишатися абсолютно некерованим у сфері впливу на рішення людини. Саме тому Михайло Зборовський підкреслює, відповідальна культура – це не додаток до регулювання, а його основа, оскільки регуляція не встигає за поведінковими сценаріями, технологічними інноваціями та маркетинговими інструментами.

Саме ця різниця між дозволеним і правильним, і визначає, чи стане індустрія культурою відповідальної гри, чи залишиться бізнесом, який бореться за короткостроковий прибуток без довгострокової стабільності.

Як ринки формують безпечну модель гемблінгу

Ключова тенденція останнього десятиліття полягає в тому, що держави та оператори не просто регулюють гемблінг, а вибудовують цілісні моделі безпеки, які поєднують законодавство, етичні стандарти, цифрові інструменти та освіту користувачів. Михайло Зборовський звертає увагу, що це саме ті елементи, які перетворюють індустрію на культурну практику, а не лише на бізнес.

• Поведінкові та фінансові ліміти, вбудовані у продукт. На більшості регульованих ринків користувач може самостійно встановлювати часові та фінансові межі. Це редукує імпульсивні рішення й переносить відповідальність із зовнішніх заборон на внутрішнє розуміння власних меж;
• Програми самовиключення. Механізми тимчасового блокування доступу формують середовище, де користувач має змогу самостійно контролювати інтенсивність взаємодії;
• Прозорість алгоритмів та комунікацій. Вимагається, щоб чітко пояснювали шанси на виграш та механіку гри; розкривали принципи персоналізації контенту; уникали комунікацій, що можуть впливати на вразливих користувачів;
• Алгоритми раннього виявлення ризикованої поведінки;
• Освітні ініціативи та психологічна підтримка. Інформаційні платформи, консультації та інструменти фінансової грамотності створюють середовище, де людина розуміє ризики до того, як вони стають проблемою;
• Дизайн середовища, що зменшує імпульсивність. Йдеться про інтерфейси без агресивних тригерів, збалансовану візуальну мову й попередження про ризики. У матеріалах, де аналізують український ринок, згадки про Cosmobet часто стосуються саме таких підходів. Не в рекламному сенсі, а в контексті дискусії про стандарти UX для відповідальної гри;
• Системний підхід до відповідальності.

Безпечна модель гемблінгу формується там, де ринок поєднує регулювання з етикою, технології з людяністю, а бізнес-логіку з розумінням поведінки користувачів. Це і є та трансформація, про яку говорить Михайло Зборовський. Індустрія перестає бути просто бізнесом і стає культурою відповідальної взаємодії.

Відповідальна взаємодія як нова етика індустрії

Відповідальна взаємодія між оператором і гравцем стала не просто бажаною практикою, а центральним етичним імперативом сучасної гемблінг-індустрії. Легалізація відкрила доступ до прозорого ринку, але лише відповідальна взаємодія формує довіру, стабільність і культуру гри, де людина не розглядається як об’єкт споживання, а як рівноправний учасник із правами, інструментами контролю і підтримкою. Етика відповідального бренду передбачає повагу до вибору користувача: прозорість шансів і ризиків, чесні механіки гри, стриманий маркетинг і доступні інструменти самоконтролю. На ринку, де працюють різні оператори, включно з Cosmobet, саме такі підходи поступово стають нормою. Це і є справжня нова етика індустрії.

У підсумку Михайло Зборовський наголошує, відповідальна взаємодія – це ключовий маркер зрілості гемблінг-ринку, що зміщує фокус із суто економічного результату на якість досвіду та довгострокову довіру суспільства. Індустрія, що обирає таку етику, будує не тільки бізнес, а середовище, де азарт це не загроза, а вибір, усвідомлений і безпечний.